Портал города Тальное.
Место встречи жителей и гостей города.

 
Тальное » Новости » Прикордонник-татарин знищив на Тальнівщині 104 німецьких солдатів
на правах рекламы

Прикордонник-татарин знищив на Тальнівщині 104 німецьких солдатів

Автор: Алексей Хвалебный от 13.05.2009 16:18
 (голосов: 0)
alt"В останніх числах липня 1941 року в Тальнівському районі йшли бої. Один червоноармієць тримав оборону в Павлівці Першій, – розповіла у листі редакції "Прес-Центру" жителька села Олена Гордєєва. – Павлівчанин Анатолій Бурлака, який тоді був 11-річним хлопчиком, розповідає, що боєць заскочив в одне колгоспне приміщення і багато годин відстрілювався. Відважний воїн поклав 104 німців. Тоді німці підігнали бронетехніку і спалили приміщення з солдатом". 

Побувавши в селі, ми довідалися, що місцеві жителі багато десятиліть пам’ятають і шанують подвиг героя, про якого відомо тільки те, що він був офіцером 92-го загону Коломийської прикордонної застави.

Житель Павлівки Першої Іван Лагодзя і досі пам’ятає спекотний день 29 липня 1941 року. Йому тоді ледве 12 виповнилось. Разом з іншими сільськими хлопчаками він бачив, як відступали групи розгромлених радянських військ. Бачив і прикордонника, який зайняв оборону в колгоспній клуні на краю села. Слідом нагодилися і фашисти. Сили були нерівними: один кулемет з 30 дисками – проти цілої армії фашистів.

У селі чули, як майже добу не змовкав кулемет. Фашисти почали панікувати: проїзд мотоциклістів був зупинений, а підійти до дзоту вони не наважувались – їх косило смертельним вогнем. Потім люди чули, як прогримів вибух: фашисти із вогнемета запалили неприступну "фортецю" прикордонника. Клуня горіла, а з неї продовжував вести вогонь відважний кулеметник. Люди бачили великий стовп вогню і диму, як догорала клуня. Потім замовк і кулемет...

Коли фашисти поховали своїх убитих солдатів і пішли з села, люди кинулись до клуні. Поряд у пшениці знайшли прострілений кашкет прикордонника, а біля кулемета – тіло героя. "Він лежав лицем донизу, – пригадує Іван Лагодзя, – був обгорілий весь. Обличчя трохи уціліло, і з розрізу очей і форми обличчя ми зробили висновок, що прикордонник – татарин. У одній з кишень ми знайшли і пенальчик з запискою. З уцілілих рядків дізнались, що лейтенант призивався з міста Астрахань, йому 26 років, не одружений. Більше нічого не збереглось".

Кілька десятиліть Іван Єлисеєвич намагається знайти рідних героя, але марно...

У Павлівці героя вважають своїм односельцем. Із року в рік місцеві юнаки ішли добровільно служити в прикордонні війська. Кожен другий чоловік з Павлівки – прикордонник або афганець. Саме прикордонники і афганці зібрали кошти і в центрі села встановили пам’ятник герою, щоб про нього пам’ятали всі покоління. Небагатослівні чоловіки кажуть, що невідомих героїв бути не може, їх потрібно пам’ятати завжди.